Місто Чорнобиль знаходиться на території України, перша згадка про нього датована 1193 роком.

У 1900 роцi в Чорнобилi мешкало 16740 осiб.

Чорнобильська АЕС проектувалася в 60-і роки 20 століття.

У сiчнi 1970 року в 18-ти кілометрах вiд Чорнобиля було розпочато будiвництво ЧАЕС i мiста енергетикiв Прип’ять.

На проммайданчику знаходяться енергоблоки №1, №2, №3, №4 і недобудовані блоки №5, №6, сховище рідких і твердих радіоактивних відходів, сховище відпрацьованого ядерного палива, об'єкти інфраструктури, ставок-охолоджувач площею 22 квадратних кілометра.

Енергоблок № 1 був введений в експлуатацію у вересні 1977 року, зупинений у листопаді 1996 року.

Енергоблок № 2 був введений в експлуатацію у грудні 1978 року, зупинений у жовтні 1991 року після пожежі в турбінному залі.

Енергоблок № 3 був введений в експлуатацію у грудні 1981року, зупинений у грудні 2000 року.

Енергоблок № 4 був введений в експлуатацію 3 грудня 1983 року.

                                  

Хронологія аварії

25 квітня 1986 року. 01.06. Початок зниження потужності енергоблока, оперативний запас реактивності (ОЗР) рівний 31 стержню.

03.47. Теплова потужність реактора знижена і застабілізована на рівні 50 % (1600 МВт).

07.10. ОЗР рівний 13,2 стержні.

13.05. Відключений від мережі турбогенератор ТГ-7 (перший з двох ТГ, що входять до складу енергоблока).

14.00. САОР відключена від контура циркуляції. Відкладено виконання програми випробувань на вимогу диспетчера Київенерго (САОР в роботу введена не була, реактор продовжував працювати на тепловій потужності 1600 МВт).

15.20 - 23.10. Почата підготовка енергоблока до проведення випробувань.

Продовжене зниження потужності енергоблока. Теплова потужність реактора знижена до 720 МВт, рівномірне розвантаження енергоблока продовжується. Відбувається зміна оперативного персоналу управління реактором.

26 квітня 1986 року.

00.28. При тепловій потужності реактора близько 500 МВт в процесі переходу з системи локального регулювання потужності на автоматичний регулятор потужності основного діапазону було допущене не передбачене програмою зниження теплової потужності приблизно до 30 МВт. Почато підйом потужності.

00.39.32' - 00.43.35'. Персонал відповідно до регламенту випробувань заблокував сигнал аварійного захисту по зупинці двох ТГ.

00.41 - 01.16. Відключення від мережі ТГ-8 для зняття вібраційних характеристик на холостому ходу.

01.03. Теплова потужність реактора піднята до 200 МВт і застабілізована (випробування було вирішено проводити на цій потужності).

01.03. На додаток до працюючих шести ГЦН включений в роботу сьомий ГЦН.

01.07. Включено в роботу восьмий ГЦН (останній із забезпечуючих циркуляцію в реакторі).

01.09. Різко знижено витрату води до 90 т/год по правій стороні і до 180 т/год по лівій при загальній витраті по контуру 5600-5800 т/год. В результаті температура на вході ГЦН склала 280 градусів за Цельсієм.

01.22.30'. Системою "Скала" зроблено запис параметрів реактора на магнітну стрічку.

01.23.04'. Початок випробувань. На ТГ-8 закриті стопорно-регулюючі клапани турбіни, почався вибіг чотирьох ГЦН.

01.23.10'. Натиснуто кнопку „максимальна проектна аварія” (МПА), спеціально змонтовану для проведення випробувань з метою імітації сигналу МПА.

01.23.40'. Натиснуто кнопка АЗ-5 аварійного захисту реактора, стержні аварійного захисту почали рух в активну зону.

01.23.43'. З'явилися аварійні сигнали по періоду розгону, а також по перевищенню потужності реактора.

01.23.46'. Відключена перша пара "вибігаючих" ГЦН.

01.23.46,5'. Відключена друга пара "вибігаючих" ГЦН.

01.23.47'. Різке (на 40 %) зниження витрат ГЦН, що не беруть участь у вибігу, і недостовірне свідчення витрат ГЦН, що беруть участь у вибігу, різке збільшення тиску і підйом рівня в барабанах-сепараторах; сигнали "несправність вимірювальної частини" в обох автоматичних регуляторах основного діапазону (1АР, 2АР).

01.23.48'. Відновлення витрат на ГЦН, що не беруть участь у вибігу, до значень, близьких до початкових; на вибігаючих ГЦН лівої сторони відновлення витрат на 15% нижче початкового; на вибігаючих ГЦН правої сторони відновлення витрат на 10 % нижче від початкового для ГЦН-24 і "невірогідність" для ГЦН-23; подальше зростання тиску і рівня в барабанах - сепараторах; спрацьовування швидкодійних редукційних пристроїв скидання пари в конденсатор турбіни.

01.23.49'. Сигнал аварійного захисту "Підвищення тиску в реакторному просторі (розрив технологічного каналу)"; сигнал "Немає напруги=48В" (зняте живлення з муфт сервоприводів стержнів системи управління і захисту реактора; сигнали "несправність виконавчої частини автоматичних регуляторів 1АР, 2АР".

01.24. (Із запису в оперативному журналі старшого інженера управління реактором). "Сильні удари, стержні системи управління і захисту зупинилися, не дійшовши до нижніх кінцевиків. Виведений ключ живлення муфт".

26 квiтня 1986 року о 1 годинi 24 хвилини на 4-му енергоблоцi Чорнобильської АЕС внаслiдок серiї теплових вибухiв був зруйнований реактор і прилеглі будiвельні конструкцiї. В навколишнє середовище потрапила велика кількість радіоактивних речовин.

Внаслідок аварії 4-ий енергоблок втратив усі властивості ядерної енергетичної установки і перетворився в звалище радіоактивних відходів, значну частину яких складає відпрацьоване ядерне паливо, точніше, розщіплюючі ядерні матеріали - уран і плутоній.

27 квiтня о 13 годинi 10 хвилин розпочалася евакуацiя міста Прип’яті.

З 2 по 7 травня з 30-ти кiлометрової зони було евакуйовано 41 тисячу осiб.

Втім, спочатку уряд (як український, так і уряд СРСР, у який тоді ще входила Україна) мовчали про те, що сталося.

Але вже через деякий час це “забруднення”атмосфери радіоактивними речовинами виявили на території Швеції та Західної Німеччини.

Тим часом, у Києві та інших містах України, що піддалися радіоактивному забрудненню, були проведені звичайні першотравневі демонстрації.

6 травня пролунало перше офiційне повiдомлення про незначну аварiю на ЧАЕС. Замовчувати аварію стало неможливим і в радянських газетах поступово почала з’являтися про це інформація.

З 12 травня всi данi про аварiю та радiацiйну обстановку стали вважатися таємними вже офiцiйно.

Завдяки чорнобильськіїй аварії люди ще раз переконалися у байдужності уряду до життя та здоров'я простих людей.

До аварії Чорнобильською АЕС вироблено 150,2 мільярда кіловат-годин електроенергії. Після аварії – 158,6 мільярда кіловат-годин. Усього було вироблено електроенергії 308,8 мільярда кіловат-годин.

Наслідки аварії були локалізовані. Це дозволило відновити в жовтні-листопаді 1986 року експлуатацію енергоблоків №1 і № 2, а в грудні 1987 року – енергоблока № 3.

15 грудня 2000 року в день закриття Чорнобильської атомної електростанцiї, був заглушений реактор єдиного працюючого 3-го енергоблоку.

Бойові подвиги

26 квітня 1986 року о 2 годині 03 хвилині були підняті по тривозі співробітники загону технічної служби. Наскільки складні були обставини на місці аварії, можливо було здогадатися за голосом диспетчера ЦАСС та УПТ та по його команді: "Частинам, які виїжджають по тривозі, слідувати до місця виклику в місто Чорнобиль на АЕС самостійно”.

Варта на 3-х пожежних автомобілях, під керівництвом секретаря партійного бюро загону капітана Халаберди В. А. о 2 годині 06 хвилин виїхала до міста Чорнобиль. Старшим автомобіля ГДЗС був командир відділення сержант Писаренко Г.П., водій - старший сержант Тележніков В. В.

У комсомольсько-молодіжний екіпаж автомобіля ГДЗС входили : старші пожежні- молодші сержанти Піддубний А. І. Гайдук В. П.,старший сержант Лозинський А. П.та пожежний молодший сержант Демиденко О. Ю.

Другим автомобілем - насосною станцією ПНС-110 керував командир відділення, водій старший сержант Тринос В. М., до бойового розрахунку автомобіля входив старший пожежний - старший сержант Турчак В. І.

На рукавному автомобілі АР-2 виїхав водій ВРВПЧ-11 Левин В. І. та старший пожежний молодший сержант Терещенко А. А.

На час прибуття автомобілів основні осередки пожежі на даху машзалу, в турбінному та машинному залі були ліквідовані караулами лейтенантів Правика В.П. та Кибенка В. Н., пожежними підрозділами ППЧ міста Чорнобиль та іншими підрозділами УПО УВС Київського облвиконкому. Горіння продовжувалося в зруйнованому реакторі та завалах.

У будь-який час обставини могли змінитись в гіршу сторону, тому підрозділи пожежної охорони Київського гарнізону залишалися в резерві до 17:00, готові в будь-яку хвилину дати відсіч стихійному лиху. Але на цей раз вогонь зачаївся, він проявився пізніше, рівно через місяць, в кабельних тунелях станції, а поки уламки захисту, графіт, викинуті з активної зони реактора, паливо, випромінювали невидиму смерть.

О 17.00 26 квітня надійшов наказ повертатися в розташування. По прибуттю в частину був проведений дозиметричний контроль людей та техніки. Фон в кабіні бойового розрахунку автомобіля ГДЗС складав 200 мл. р. годин, під крилами автомобілів АР-2, ГДЗС, ПНС-110, 0.4 р. час, на радіаторах до 0.7
р. час. Бойовий одяг та спорядження не підлягало подальшому використанню та підлягали знищенню.

Не допомагала постійна мийка техніки, рівень радіації залишався майже не змінним. Пізніше автомобілі закопають в с. Ст. Соколи на могильнику. А поки ще вона продовжувала виїжджати на пожежі в місті.

Мешканці прилеглих будинків, дізнавшись, що техніка частини виїжджала на аварію ЧАЕС, обходили пожежну частину по протилежній стороні дороги.

27 квітня особовий склад 3-ї варти, який виїжджав на аварію, був підданий медичному огляду в поліклініці № 2 УВС Київського міськвиконкому. В частині почали проводити комплекс заходів, щодо покращення радіаційного контролю та зниження рівня радіації.

1 травня для виконання оперативного завдання, необхідно було направити в зону автомобіль УАЗ-452.



Чорнобиль: зона відчуження
Водій Галицький О. С., змінившись з чергування, виїхав у зону, доставив особовий склад з СВПЧ-9 та ВПЧ-16 на ПУСО в с. Сукачі.

2-го травня Галицький О.С. працював в зоні транспортування вантажів та особового складу. Він був у містах Чорнобиль та Прип'ять і лише 3-го травня повернувся до м. Києва. А між тим, радіація в зоні робила свою чорну справу, постійно вимагалась зміна особового складу, поступово вимальовувалися масштаби Чорнобильської аварії, яка перетворювалася в катастрофу.

Довго працювали в зоні водіями вантажних автомобілів водії ВПЧСТ-27 молодші сержанти Шаман А. І. та Очімовський І.О.

Примушувати їхати в зону нікого з особового складу не приходилося. Кожен, не рахуючись із своїм здоров'ям, виконував свій обов'язок з високою професійною відповідальністю, проявляючи високу свідомість, витримку, мужність, в окремих випадках - героїзм.

Більшість з ліквідаторів аварії були госпіталізовані, або знаходились на амбулаторному лікуванні, в частині не вистачало людей на чергування і тільки завдяки допомозі пожежної охорони областей України, особовим складом забезпечувалося чергування.

Наказом Президії Верховної Ради СРСР майор внутрішньої служби Гец Ю. В., сержант внутрішньої служби Тринос В. Н., старший сержант внутрішньої служби Добринь А. Г. були нагороджені орденами "Червона Зірка". Присвоєні спеціальні звання: підполковника - майору Гец Ю. В., старшини -сержанту Тринос В.Н., старшому сержанту Добринь А. Г., старшому сержанту Рубанка А. М. Багатьом були вручені нагрудні знаки "За відміну службу в органах МВС".