Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСубота, 21.10.2017, 02:06

Гірницька ЗОШ 

І-ІІІ ст. №17

 Селидівської міської ради


Меню сайту
Статистика сайту
Головна » 2017 » Лютий » 15 » День вшанування учасників бойових дій на території інших держав
16:56
День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

14 -15 лютого 2017 року у Гірницькій ЗОШ І – ІІІ ступенів №17 пройшли заходи щодо вшанування учасників бойових дій на території інших держав. У вестибюлі школи педагогом-організатором разом з органами учнівського самоврядування був створений інформаційний стенд «Ніщо не забуто». Класний керівник 1 класу, Гавриленко В.В. разом із першочками провела спортивне змагання «Нумо хлопці!». Класні керівники 2-4 класів провели хвилинку пам'яті «Вчимося мужності, відвазі»

     Учні  середньої ланки разом з учителем історії, Селівановою І.В., організували і провели лекторій «15 лютого – День пам'яті афганців». Також, у бібліотеці школи було організовано тематичну виставку і проведені учнями 11 класу екскурсії для учнів молодшої школи «Вшануймо пам'ять». У 10 і 11 класах була проведена зустріч «Ми пишаємося своїми героями». 15 лютого на початку першого уроку класними керівникам  була проведена єдина інформаційна бесіда «Ми шану віддамо тобі, солдате!»

Історична довідка

до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав

 

28 років тому, 15 лютого 1989 року, остання колона радянських військ була виведена з Афганістану, країни Центральної Азії. Так закінчилася радянсько-афганська війна (1979-1989 рр.) яка тривала більш ніж дев`ять років.

У бойових діях в Афганістані брали участь 165 000 українців, з яких загинуло 3500 воїнів, 9000 отримали поранення. Здоров’я тих, хто вижив, було підірване незвичними кліматичними умовами, пораненнями, психологічним травмами. З моменту виведення радянських військ з Афганістану до 2014 року 25000 ветеранів-афганців, середній вік яких складав 50 років, померло.

В Україні цей день офіційно відзначається відповідно до Указу Президента України № 180/2004 від 11 лютого 2004 року.

Афганістан - держава в південно-західній частині Центральної Азії, яка на півночі межувала з СРСР (нині – незалежні держави Туркменія, Узбекистан, Таджикистан). Столицею Афганістана є місто Кабул.

Афганістан – багатонаціональна держава. Більшість населення складають афганці-пуштуни (понад 13.400.000). У ряді західних і північно-східних провінцій живуть таджики (близько 6.700.000 осіб), на півночі - узбеки (понад 1.500.000 осіб), туркмени (близько 300.000 осіб). Державна релігія - іслам (суніти - 84%, шиїти - 15%). Державні мови - пушту, дарі. 1

Майже 80 % території Афганістану  зайнято гірськими системами Гіндукушу, Паміру, Паропаміза, Хазараджата. Гребені і вершини багатьох хребтів, висота яких коливається від 3.000 до 7.000 метрів покриті вічними снігами і льодовиками.

Тривалий час Афганістан був монархією. Першою ланкою в ланцюзі  подій, що привели до кривавого конфлікту став безкровний державний переворот, здійснений 17 липня 1973 р. під керівництвом колишнього прем'єр-міністра Мухаммеда Дауда, двоюрідного брата короля. Зміна влади спровокувала активізацію боротьби за вибір шляху подальшого розвитку країни між різними політичними силами Афганістану.

27 квітня 1978 р. в Афганістані за підтримки армії було здійснено новий державний переворот, який отримав назву Квітневої революції. Місце вбитого президента Мухаммеда Дауда зайняв лідер Народно-демократичної партії Афганістану (НДПА) Нур М. Таракі. Першими указами нового керівництва країни була проголошена Демократична Республіка Афганістан (ДРА), оприлюднена програма з подолання відсталості та ліквідації феодальних пережитків, узятий курс на зближення з соціалістичними країнами і в першу чергу з СРСР. У грудні 1978 р. між СРСР і Демократичною Республікою Афганістан (ДРА) було укладено Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво.

Однак ситуація в Афганістані  знову загострилася. Одним з головних недоліків нового режиму була нескінченна фракційна боротьба всередині НДПА. «Хальк» («Народ») і «парчі» («Прапор») - більше нагадували дві самостійні партії, а багаторічні підозри і ворожість внесли ворожнечу між лідерами обох груп. Революція не призвела до ліквідації цих протиріч, особливо якщо врахувати, що основні керівні посади в новому уряді дісталися представникам «хальк».

Найсерйозніші помилки були допущені у сфері релігії. Було заборонено навчання ісламу, осквернені багато мінарети і мечеті.

У вересні 1979 р. голова Ради міністрів Афганістану X. Амін, усунувши від влади Н.М. Таракі (а в жовтні Н. М. Таракі був убитий), зосередив у своїх руках всі ключові пости держави. Це спричинило ще більше посилення терору і репресій, зростання невдоволення серед населення та активізацію опозиційного руху. Число жертв репресій Х. Аміна досягло 50.000 чоловік.

12 грудня 1979 р. група в складі найбільш впливових членів Політбюро ЦК КПРС Л. І. Брежнєва, М. А. Суслова, Ю. В. Андропова, А. А. Громико, Д. Ф. Устинова прийняла рішення ввести радянські війська в Афганістан «з метою надання інтернаціональної допомоги дружньому афганському народові, а також створення сприятливих умов для заборони можливості антіафганськіх акцій з боку сусідніх держав».

Операція по встановленню радянського контролю над Кабулом почалася 27 грудня 1979 р. о 19 год 30 хв за сигналом «Шторм-333». Головним завданням операції було фізичне усунення Аміна.

Штурм резиденції Аміна посів 45 хвилин.У ході штурму загинуло 13 радянських військовослужбовців. Афганці втратили, за різними даними, від 200 до 300 чоловік убитими, близько 1.700 взятими в полон. Під час бою X. Амін був убитий, загинули двоє його синів і дружина віце-прем'єра Ш. Валі.

Одночасно оперативно-бойові групи загону «Зеніт», групи «Грім» і додані їм десантники сто третьому гв. вдд захопили інші об'єкти в Кабулі:  Генштаб; Царандой (МВС); КАМ (Служба безпеки); Центральний вузол зв'язку (об'єкт «Криниця») та ін. Лідером ДРА був поставлений Б. Кармаль, лідер угрупування парчам. Так розпочалася радянсько-афганська війна.

Відразу ж після повалення режиму Аміна в Афганістані, в емігрантському середовищі в Ірані та Пакістані противники режиму вторгнення почали оголошувати себе моджахедами, «борцями за віру».

Серед найвпливовіших опозиційних організацій були:

- Ісламська партія Афганістану (ІПА), яка виникла на базі організації «Мусульманська молодь». Основною метою партії було «встановлення рятівного ісламського ладу». «Ми вважаємо, - заявляли автори програми, - боротьбу з колоніалізмом Сходу і Заходу основним завданням народів і ми направимо всі свої можливості і сили на ліквідацію цього колоніалізму».

Лідером ІПА був Хекматьяр Гульбеддін.

- Ісламське суспільство Афганістану (ІОА), що також виникла на основі «Мусульманської молоді», мала програму і статут, аналогічний ІПА («Ні Захід, ні Схід»), але діяла на півночі Афганістану серед туркменських племен.

Відомою фігурою у військовій структурі ІОА був Ахмад Шах Масуд, що створив у долині р.Панджшер укріплений район. Головою організації був професор теології Бурхануддіна Раббані.

Науковці вважають, що в історії радянсько-афганської війни простежується чотири періоди.

 Основні події першого періоду (грудень 1979 р. - лютий 1980 р.)

1. Введення радянських військ до Афганістану, розміщення їх по гарнізонах.

2. Відкриті заяви адміністрації США, керівництва Єгипту, Саудівської Аравії, деяких держав Перської затоки, Ірану і КНР про свою підтримку та практичну допомогу афганській опозиції (початок 1980 р.).

3. Обстріли гарнізонів радянських військ з боку опозиції. Прохання керівництва Афганістану (Б. Кармаля) про необхідність залучення радянських військ до активних бойових дій.

Основні події другого періоду (березень 1980 р. - квітень 1985 р.)

1. Початок бойових дій радянських військ спільно з афганськими частинами в операції в прикордонній з Пакистаном провінції Кунар (з березня 1980 р.).

2. Операція радянських і афганських військ в ущелині р. Панджшер проти загонів Ісламського суспільства Афганістану (ІОА) з метою знищення бази опозиції і ліквідації загрози, що нависла над Кабулому травні 1982 р .

3. Розгром на півночі Афганістану великого базового скупчення опозиції в районі Дарзаб у лютому 1982 р.

4. Проведення операції по розгрому формувань опозиції в широкій долині - в зеленій зоні Джабаль-Уссарадж, Чарікар, Махмудракі (кінець січня - початок лютого 1982 р.).

Основні події третього періоду (квітень 1985 р. - січень 1987 р.)

Перехід до підтримки афганських військ радянською авіацією, артилерією і саперними підрозділами.

1. Розгром загонів опозиції, їх складів і баз у провінціях Баглан, Парван, Капіса у жовтні 1985 р.

2. Проведення однієї з найбільших операцій по розгрому базового району Ісламської партії Афганістану (ІПА) Джавара («Вовча Яма») в окрузі Хост у 1986 р.

3. Вивід з Афганістану перших 6 радянських полків: танкового, двох мотострілкових і трьох зенітних (жовтень 1986 р.).

4. Обрання Генеральним секретарем ЦК НДПА та Головою Ревсовета ДРА Наджибулли (1986). Поступове формування програми національного миру.

Основні події четвертого періоду (січень 1987 р. - лютий 1989 р.)

Участь радянських військ у проведенні афганським керівництвом політики національного примирення.

1. Бойові дії під кодовою назвою «Магістраль» за деблокування дороги Гардез - Хост і пропуску автомобільних колон із запасами матеріальних коштів для населення і гарнізону Хоста.

2. Прийняття декларації Революційної Ради ДРА «Про національне примирення» (3 січня 1987 р.). Відмова непримиренної опозиції від співпраці та примирення з владою Афганістану.

3. Підписання Міністром оборони СРСР директиви на виведення військ (7 квітня 1988 р.).

Виведення радянських військ з Афганістану почалося 15 травня 1988 р., відповідно до укладених у квітні 1988 р. Женевських угод про політичне врегулювання становища навколо ДРА. Радянський Союз зобов'язався вивести свій контингент в дев'ятимісячний термін, тобто до 15 лютого наступного року.

За повідомленнями, в перші три місяці Афганістан покинули 50 183 військовослужбовців. Ще 50 100 осіб повернулися в СРСР у період з 15 серпня 1988 по 15 лютого 1989 р.

15 лютого 1989 р. генерал-лейтенант Борис Громов, згідно з офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, який переступив по Мосту Дружби кордон двох країн. Насправді на території Афганістану прикордонні війська КДБ СРСР виконували завдання з охорони радянсько-афганського кордону окремими підрозділами на території Афганістану до квітня 1989 року.

 

Переглядів: 61 | Додав: Kerly | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Пошук
Корисні посилання


Національна дитяча гаряча лінія Національна гаряча лінія

Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz